Зловживання економічною ідеологією
Джон Кейнс написав знамениту фразу: "Ідеї економістів і політичних філософів, мають рацію вони чи ні, набагато могутніші, ніж це зазвичай усвідомлюється. Практичні люди, які вважають себе вільними від будь-якого інтелектуального впливу, зазвичай знаходяться в полоні якого-небудь покійного економіста".
Підозрюю, що велика небезпека полягає в іншому. Практичні менеджери, що відповідають за вироблення політики у центральних банках, органах влади, урядах і департаментах з управління ризиками фінансових інститутів, тяжіють до спрощених версій домінуючих переконань цілком здорових економістів.
Насправді, принаймні, на арені фінансової економіки, задовго до кризи з'явилася і зайняла домінуюче положення вульгарна версія теорії рівноваги. Вона відображає концепцію завершення створення ринку як спосіб вирішення всіх проблем.
Фінансові інститути, такі як Міжнародний валютний фонд, у "Доповіді з питань глобальної фінансової стабільності", GFSR, представили самовпевнену версію про систему, яка сама себе збалансовує.
Таким чином, за 18 місяців до початку фінансової кризи у GFSR було схвально зазначено, що розосередження кредитних ризиків серед широкої групи інвесторів допомогло зробити банківську і фінансову системи більш еластичними.
Поліпшена еластичність системи підтверджувалася тим, що збанкрутувало менше банків і було видано більше кредитів. Іншими словами, завершення створення ринку було ключовим чинником для більш безпечної системи.
Менеджери з управління ризиками у банках застосовували методи імовірнісного аналізу до розрахунків "економічної вартості ризику", не задумуючись, чи не свідчать приклади поточних подій про можливе їх повторення у майбутньому.
У контролюючих органах, таких як очолюване автором Управління з фінансового регулювання і нагляду Великобританії, думка, що інновації у фінансовій сфері збільшують ліквідність ринку, бо вони допомагають завершити створення ринків і вдосконалити процес пошуку ціни, була частиною інституційної ДНК.
Ця система переконань, звичайно ж, не виключала можливості ринкової інтервенції, але вона визначала припущення щодо природи інтервенції та її меж.
Наприклад, припис щодо захисту індивідуальних інвесторів іноді може бути доречним: вимоги щодо розкриття інформації здатні допомогти подолати інформаційну асиметрію між компаніями та споживачами.
Аналогічним чином, приписи і постанови щодо запобігання махінаціям на ринку були обґрунтованими, бо розважливі агенти можуть бути безсоромно захланними і корумпованими. Зрештою, вони навіть здатні бути злочинцями.
З приписом про прозорість ринку всі не тільки погодилися, він став центральним принципом доктрини. Всі були впевнені, що прозорість, як і фінансові інновації, завершує створення ринку, збільшує його ліквідність і полегшує виявлення цін.
Однак система переконань співробітників контролюючих органів і керівників, які приймають рішення у розвинених фінансових центрах, виключала можливість, що раціональний пошук прибутку професійними учасниками ринку може призвести до хабарництва і фінансової нестабільності, а не до соціальних вигод. І це незважаючи на те, що кілька економістів чітко показували, чому це може статися.
Загальноприйнята точка зору високопоставлених керівників, відповідальних за прийняття рішень, відображає переконання, що юридично обґрунтованими можуть бути тільки інтервенції, спрямовані на виявлення та виправлення дуже специфічних недоліків, які блокують досягнення нірвани ринкової рівноваги.
Прозорість була необхідна для здешевлення інформації. Однак визнання того, що її недоліки можуть бути настільки глибокими, що їх неможливо виправити, не відповідає ідеології. Як і те, що деякі форми торгівельної діяльності, наскільки прозорими вони б не були, є даремними з соціальної точки зору.
В есе "Міф про капітал" економіста Колумбійського університету Джагдіша Бхагваті мова йде про комплекс "Уолл-стріт - мінфін", який поєднує інтереси та ідеології.
Автор доводить, що це об'єднання ініціювало лібералізацію короткострокового руху капіталу, зробивши це догмою, незважаючи на обґрунтовані теоретичні аргументи щодо обережності і непереконливі практичні підтвердження переваг.
Зацікавлені групи осіб та ідеологія зіграли свою роль в тріумфі принципів щодо скасування регулюючих норм у США, чия політична система та правила фінансування кампаній особливо підвладні окремим лобістам.
Такі групи осіб часто взаємодіють, іноді настільки тісно, що їх важко розділити. Вплив зацікавлених груп досягається через несвідомо прийняту ідеологію.
Фінансовий сектор домінує у працевлаштуванні економістів за межами академічного сектора. Будучи звичайними людьми, вони прагнуть допомогти або, принаймні, оскаржувати прийняту думку, що служить інтересам галузі, незважаючи на те, наскільки незалежні вони у своїх судженнях з окремих питань.
Ефективність ринку та теорії із завершення його створення можуть допомогти переконати керівників банків, що вони повинні вміло робити "справу Божу", навіть якщо спочатку може здатися, ніби їхні торгові операції - це проста спекуляція.
Контролюючим та регулюючим органам слід наймати експертів з галузі для здійснення ефективного регулювання. Проте такі експерти, в основному, готові розділяти неявні очікування даного сектора. Розуміння цих соціальних і культурних процесів може стати важливим предметом для нових досліджень.
У той же час, не варто недооцінювати важливість ідеології. Складними громадськими інститутами неможливо управляти без набору ідей, досить складних і узгоджених, щоб заслужити довіру вчених, і одночасно досить простих, щоб забезпечити основу для щоденного прийняття рішень.
Найбільш переконливими є ті керівні філософії, які дають чіткі відповіді. Філософія, яка стверджує, що фінансові інновації, завершення створення ринку і збільшення його ліквідності завжди і аксіоматично забезпечують вигоду, надає бездоказову основу для скасування регулятивних заходів.
Гадаю, в цьому і полягає найбільша проблема майбутнього. Доти, доки спрощена передкризова загальноприйнята думка буде давати повний набір відповідей, відповідає за які об'єднана інтелектуальна система і методологія, правильне економічне мислення має забезпечити багатостороннє розуміння суті справи, побудоване на підставі результатів різних аналітичних підходів.
Будемо сподіватися, що практичні менеджери засвоять цей урок.
Авторське право: Project Syndicate, 2010 рік
Переклад з англійської - Микола Жданович