Якість як національна ідея

Якість як національна ідея

Якщо умовна ідеальна організація відповідає 1000 балам, а найкращі європейські організації оцінюються у 700-750 балів, то лідери України досягають 550-600 балів. Однак таких підприємств в Україні лише одиниці.
Понеділок, 15 березня 2010, 14:39
Петро Калита, президент Української асоціації якості

Щоб зробити Україну процвітаючою та поліпшити якість життя її громадян, необхідно, перш за все, змінитися нам самим. Потрібно філософію дефіциту, вкорінену у нас за 70 років на генному рівні, витіснити філософією насиченого ринку, у який ми занурилися понад 15 років тому.

Треба навчитися жити на засадах принципів безперервного вдосконалення і постійних поліпшень. Слід зрозуміти, що Україна зможе досягати довготермінових системних покращень тільки тоді, коли вона почне розвиватися як суспільство творення, а не споживання і накопичення.

У світі існує кілька шкал, за якими можна оцінити і порівняти рівні досконалості будь-яких підприємств. Є така шкала і в Європі.

Якщо умовна ідеальна організація за цією шкалою відповідає 1000 балам, а найкращі європейські організації оцінюються у 700-750 балів, то лідери України досягають 550-600 балів. Однак таких підприємств в Україні лише одиниці.

Реклама:

Найважливішим показником, яким можна охарактеризувати будь-яку пострадянську країну, є співвідношення рівнів досконалості основної маси її підприємств і основної маси підприємств розвинутих країн Європи.

Багаторічна практика оцінювання дозволяє зробити висновок, що в Україні це десь 200-250 балів, а в розвинених країнах - 400-450 балів. Це дуже великий розрив. Це той фактор, що визначає конкурентоспроможність економіки і якість життя.

Краща світова практика ведення справ відображена у восьми концепціях загального управління якістю - Total Quality Management, TQM. Цими концепціями керуються десятки тисяч компаній всіх континентів, які прагнуть досконалості.

В інтерпретації EFQM, провідної європейської організації у цій сфері, концепції досконалості - це досягнення збалансованих результатів, додавання цінності для споживачів, управління через натхнення і чесність, досягнення успіху через людей, вирощування творчості і інновацій, побудова партнерських стосунків.

Для практичного використання цих концепцій застосовують моделі досконалості. Найпоширеніші серед них - японська модель імені Демінга, американська модель імені Болдріджа і європейська модель EFQM.

Остання описує будь-яку організацію за допомогою дев'яти критеріїв: лідерство, стратегія, персонал, ресурси, процеси, продукти, результати, які стосуються споживачів, персоналу та суспільства, ключові результати. Ці критерії представлені у вигляді 32-х підкритеріїв.

Порівняння конкретної організації з моделлю дозволяє визначити її сильні сторони та області для удосконалення. Інформація про кращу практику дозволяє розробити інноваційну програму удосконалення на певний період часу.

За час незалежності в Україні сформувався ряд громадських об'єднань і організацій, орієнтованих на сприяння підприємствам у вдосконаленні. Особливе місце серед них посідає Українська асоціація якості - УАЯ.

Головний результат просування в Україні ідей якості - це поступова зміна філософії мислення багатьох лідерів економіки і підприємництва, які у своїй практиці все ширше використовують сучасні принципи лідерства. Сьогодні можна говорити про наявність в Україні умов для істотних змін на краще.

У мотивації підприємств до удосконалення важливе місце займає професійне оцінювання та визнання досягнутого рівня. Компанії за ініціативи УАЯ вже 15 років удосконалюються на засадах моделі EFQM. Однією з інновацій стало створення сходів ділової досконалості, інтегрованих у схему рівнів досконалості EFQM.

Сходи дозволяють будь-якій організації просуватися до рівня досконалості, досягнутого кращими компаніями Європи. Механізм сходження полягає у виявленні сильних сторін і областей для вдосконалення, отриманні нових знань, розробці програми вдосконалення, її виконанні і черговому оцінюванні.

Так крок за кроком компанії наближаються до європейських лідерів.

Кращий досвід, який УАЯ принесла з Європи, дозволяє вітчизняним організаціям рости, як на дріжджах. Вже більше 40 з них отримали сертифікати EFQM "Визнання досконалості в Європі", 16 стали призерами нагороди за якість країн Центральної та Східної Європи, у тому числі п'ять - переможцями.

Кращі вітчизняні підприємства десять років тому об'єдналися у клуб лідерів якості України, який став діловим локомотивом. Вітчизняні компанії, що вийшли на рівень 500-600 балів, є великою цінністю для країни і зразком для наслідування.

Накопичений досвід дозволяє розгорнути масовий рух за досконалість і якість. На жаль, він ще не став масштабним. В Україні є чимало керівників, які переконані: в умовах кризи і значного зниження обсягів реалізації не до вдосконалення. Однак без такої роботи неможливо зберегти бізнес та розширити ринки збуту.

Масове безперервне вдосконалення - це головна ланка, за яку можна витягнути весь ланцюг соціально-економічних проблем України.

Влада має активно сприяти розвитку руху за вдосконалення та якість. Мова йде саме про сприяння, а не регулювання. При цьому в умовах дефіцитного бюджету великі витрати зовсім не обов'язкові.

Якщо держава усвідомлює важливість вдосконалення своїх організацій, вона повинна поважати їх досягнення не менш, ніж успіхи спортсменів та артистів, а отже, має встановити гарантовану систему нагород - грамот, медалей, орденів.

Держава повинна довіряти організаціям, що вдосконалюються, а отже, може звільнити їх від контролю та нагляду: чим вищий рівень, тим менший контроль.

Досконалим організаціям держава може гарантувати свій захист, особливо від рейдерів. І, звичайно, якщо державою передбачені будь-які преференції, їх варто давати лише під зобов'язання піднятися на чергову сходинку досконалості.

В Україні давно ведуться дискусії про національну ідею. Але чи може бути краща національна ідея за ту, що ґрунтується на безперервному вдосконаленні організацій і постійному поліпшенні якості життя людей? Ця ідея універсальна.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: