Фінансова криза вщухає. Більшість людей, викинутих на вулицю минулорічною хвилею світового катаклізму, знайшли роботу та почали заробляти.

Переляк осені-2008 змінився острахом осені-2009. Якщо перші посткризові зарплати відкладалися "на чорний день", тобто в розрахунку на другу хвилю кризи, то сьогодні українці повертаються у крамниці.

Почали з насущного.

Влітку покупцям у супермаркетах знову знадобилися візки. Вони не стали вщерть наповненими, як до кризи, коли можна було, не відходячи від каси, отримати продуктовий кредит. Однак процес пішов - люди почали витрачатися на їжу.

Тим більше, що ані криза, ані девальвація гривні не призвели до значного подорожчання продуктів. Благо, переважна більшість з них - українські. Деякі продукти стали навіть доступнішими: облюбована автором каша швидкого приготування - на гривню, улюблена ряжанка - на 27 копійок за 200-грамову упаковку.

Поївши, українці згадали золоті кредитні часи, і почали звертати увагу на рекламу побутової техніки та електроніки. Незважаючи на імпортне походження такого товару, та ж девальвація, як не дивно, і тут не призвела до цінової революції.

Так, пральну машину відомої корейської компанії, придбану автором до кризи за 400 доларів, нині реклама у метро пропонує придбати за 300 доларів. Така ж "посткризова" знижка чекає і на покупців холодильника.

У вихідні на Петрівці - одному з найбільших торгівельних конгломератів столиці - знову не проштовхнутися. Не так масово, як у попередні роки, але люди знову несуть тісним переходом до метро праски і мікрохвильові печі, пилососи і комп'ютери.

Відкладений за кризові місяці споживчий попит потроху задовольняється, і у гаманцях найвдаліших представників середнього класу, які до світового обвалу встигли придбати квартиру та машину, нинішньої осені потроху почали з'являтися вільні кошти. А разом з ними - тяжкі думи про те, куди їх "прилаштувати".

Прикупити собі трохи акцій? Преса активно пише про фондовий ринок, однак з чим його їдять, пересічний "середняк" не знає. А може, вкластися у золото, котирування якого останнім часом зірвалися з ланцюга? Однак його теж треба десь зберігати, і якщо вдома, то чим це відрізняється від збереження паперових грошей?

Невже депозит? Ще кілька місяців тому ідея відкриття депозитного рахунка у вітчизняному банку межувала з божевіллям. І от минулого тижня знайомий автора наче між іншим заявив: "Я поклав гроші на депозит у такому-то банку".

Знайомий - абсолютно твереза людина, більше того, він економіст. На питання автора, чи не страшно віддавати кровно зароблене "хапугам-банкірам", він відповів ствердно. І пояснив: "Я дослухався до слів страховика, який порадив обирати компанію, у даному випадку банк, де працює хтось із знайомих людей".

Схоже, саме тут і криється головна причина, а можливо, й наслідок кризи, що минає: відсутність довіри між учасниками економічного процесу. І якщо неможливо відновити довіру у глобальному масштабі, то, може, й справді слід почати довіряти своїм близьким, друзям, знайомим?

Зрештою, усі вони десь працюють і можуть рекомендувати своїх знайомих, а ті - своїх. І тоді хтось без зайвого хвилювання зможе замовити шафу-купе, хтось - покласти гроші на депозит, а хтось - отримати кредит на придбання квартири.

Наскільки швидким та ефективним може бути такий процес, невідомо. Але якщо він триватиме, то осінні зародки економічного відновлення до весни можуть прорости пагонами стабільного розвитку.

Країну і світ має накрити хвиля довіри, і тоді криза згине. Як роса на сонці.