Протягом останніх тижнів знецінення долара щодо євро та ієни привертає увагу світової спільноти. У нормальному світі це віталося б, тому що допомогло б Сполученим Штатам впоратися з проблемою дефіциту торгового балансу.

Однак у світі, де Китай занижує вартість своєї валюти відносно долара, його знецінення може зашкодити світовій економіці, що ускладнить процес виходу з кризи.

З переглядом курсу долара вже запізнилися. Його завищена оцінка почалася з кризи мексиканського песо 1994 року і була офіційно закріплена політикою "сильного долара", прийнятою після східно-азійської фінансової кризи 1997 року.

Така політика сприяла короткостроковому зростанню споживання в Америці. Це пояснює, чому вона така популярна серед політиків, але вона заподіяла значну довгострокову шкоду економіці США і сприяла виникненню сучасної кризи.

Завищений курс долара обійшовся економіці США надто дорого. Країні довелося витратити чимало коштів на імпорт, вона втратила багато робочих місць, які стали створюватися в офшорах, інвестиції ж потекли до країн із заниженим курсом валюти.

У сучасну еру глобалізації, що відрізняється гнучкою і мобільного виробничою структурою, курси валют впливають не тільки на експорт та імпорт. Вони також позначаються на розміщенні виробництва та інвестиціях.

Китай виявився тією країною, яка найбільше виграла від американської політики сильного долара, з якою вона поєднує власну політику "слабкого юаня". У підсумку активне сальдо торгівельного балансу Китаю з США зросло з 83 мільярдів доларів у 2001 році до 258 мільярдів доларів у 2007 році - якраз перед рецесією.

У 2009 році активне сальдо торгового балансу Китаю становить 75% усього зовнішньоторговельного дефіциту, якщо не враховувати товари нафтопереробки.

Занижений курс юаня також зробив Китай основним одержувачем прямих іноземних інвестицій і навіть вивів його на лідируючу позицію у 2002 році - приголомшливе досягнення для країни, що розвивається.

Рівень торгівельного дефіциту США завжди був нестійкий, і тому долар впав щодо ієни, євро, бразильського реала та канадського долара. Але Китай зберігає свою політику заниженого курсу, щоб юань повільно підвищувався відносно долара. Разом з швидким зростанням виробництва це може призвести до нового дисбалансу.

Політика Китаю є причиною його валютної конкуренції з рештою світу. Підтримуючи занижений курс валюти, Пекін заважає США знизити двосторонній торговий дефіцит. Більш того, це проблема не лише Америки. Політика Китаю дає йому конкурентну перевагу щодо інших країн, витісняючи їх експорт у США.

Ще гірше, що інші країни, чиї валюти піднялися відносно юаня, можуть очікувати навали китайського імпорту. Сучасна політика Піднебесної означає, що знецінення долара, а не питання поліпшення торговельного балансу Америки чи відтік робочих місць та інвестицій, може ненавмисно поширити ці проблеми на інший світ.

Насправді Китай сприяє новому дисбалансу, тоді як інші країни борються із скороченням попиту, викликаним фінансовою кризою.

Долар є частиною головоломки з обмінними курсами валют. Якщо Китай буде зберігати свою політику заниженого курсу юаня, знецінення долара може викликати глобальні дефляційні процеси. Проте політики відмовляються чинити опір Китаю.

Укорінена в США ментальність холодної війни, скомбінована з упевненістю у своїй економічній перевазі, означає, що економічні питання все ще вважаються другорядними порівняно з геополітичними інтересами. Це пояснює ігнорування економічного співробітництва між Вашингтоном і Пекіном, ігнорування, яке зараз небезпечне для США з огляду на ослаблений економічний стан Америки.

Багато хто у світі просто звинувачує США - часто через почуття образи на очевидну зарозумілість цієї країни. Крім цього, у південних державах зберігся світогляд, згідно з яким, вони не відповідають за свої взаємини з Північчю. Натомість вони солідарні одна з одною, коли мова йде про ці взаємини.

Нарешті, всі країни виявилися короткозорими, вважаючи, що за своє мовчання вони отримають деякі економічні пільги від Китаю. Однак це мовчання просто дозволяє Пекіну експлуатувати співтовариство держав.

Світова економіка дорого заплатила за участь в економічній політиці останніх 15 років і за тривале мовчання. Кульмінацією цього стала найглибша і найбільш небезпечна рецесія з 1930 років. Світ заплатить ще більше, якщо політики залишаться пасивними щодо руйнівної валютної політики Китаю.

Авторське право: Project Syndicate, 2009 рік.

Переклад з англійської Тетяни Грибової