Наша криза є завершенням ери кредитування.

З'явившись та поширившись на межі 15-16 століть - до того позика під проценти жорстко заборонялася провідними релігіями світу, позичкові гроші привели до розквіту виробничих відносин, промислової революції, заклали основи науково-технічного прогресу.

Сьогодні вони себе вичерпали. І почався цей занепад тоді, коли гроші крім функцій еквіваленту, оцінки та розрахунків перебрали на себе функцію накопичення капіталу.

Така трансформація потребує постійного підтвердження згоди учасників ринку. Отримання такої згоди в наш час стало проблематичним. Парадигма позичкового капіталу себе вичерпала.

Посткризова цивілізація повинна будуватись на інших спонукальних мотивах. Як перший крок, це може бути встановлення глобальної облікової ставки на рівні 0% та обмеження маржі банків.

Необхідно встановити нові регуляторні норми, які не визначатимуть гроші як капітал і інакше як засіб розрахунків гроші не оцінюватимуть. В новому формалізмі повинні бути закладені нові спонукальні мотиви - не накопичувати, а створювати.

Скажімо, це може бути ідея старіння грошей і обмеження тривалості їхнього життя. Уявімо, що нам вдалося впровадити систему електронних грошей. Якщо отримані вами гроші протягом певного терміну - півроку - не використані, то надалі вони втрачатимуть щомісяця 10%.

Щоб уникнути цього, ви можете їх перевести на рахунок в банк, де вони не втрачатимуть в ціні, але й не приростатимуть, та будуть будь-коли доступні.

Зрозуміло, що ця пропозиція ідеалізована, але вона вимагатиме від людей вкладати гроші, а не зберігати. В перехідний період поряд з електронними грішми можна залишити готівковий розрахунок для покупок товарів першого вжитку до якоїсь обмеженої величини, скажімо 100 гривень.

Отож - більше ідей, хороших та різних.