Після оприлюднення "рейтингу найбільших українських банків", до редакції надійшло декілька дзвінків від незадоволених банків, ображених результатами рейтингу. Тому вважаю за необхідне пояснити природу походження рейтингу та принципів оцінювання, що були вжиті під час рейтингування.

Перше питання, чи потрібні рейтинги, має однозначну відповідь. Рейтинги потрібні. Бо як мінімум, вони користуються попитом в читача, вони цікаві, несуть певну оціночну, нехай і суб'єктивну інформацію, яка може бути практично корисною для людини.

Головне завдання рейтингу - не ввести в оману читача. Тому, "Економічна правда" поставила перед собою задачу максимально прозоро і зрозуміло оцінити роботу банків по декільком параметрам, з якими може стикатися будь-який клієнт банку.

Неодноразово банкіри звинувачували пресу в тому, що вони нагнітають і без того непросту ситуацію. Адже саме з преси більшість клієнтів дізнається про проблеми того чи іншого банку та формує в своєму уявленні його "імідж".

Дійсно, важко не погодитися, негативні рейтинги не допоможуть людям повернути кошти до банків і економіці швидше одужати. З іншого боку, справжнє завдання ЗМІ якраз і полягає в тому, щоб доносити до читача необхідну інформацію.

В будь-якому випадку, на думку редакції, підсумкові оцінки вийшли дуже високими, що має бути навпаки позитивним сигналом для населення. Низькі оцінки переважно отримали банки, що звернулися до держави за рекапіталізацією. На що їм нарікати? Якщо вони самі визнали власну неспроможність впоратися з ситуацією.

Методологія складання рейтингу. Необхідність оцінки саме банківської системи полягає в тому, що цей сектор є ключовим для економіки будь-якої країни. В засобах масової інформації не завжди можна віднайти коректну інформацію про кожен конкретний банк. Тому перше завдання - зібрати в одному місці оціночну інформацію про найбільшу кількість українських банків.

Банки обиралися за простим принципом. До уваги бралися банки з перших двох груп за класифікацією НБУ. На жаль, довелося скоротити перелік з 38 банків до 27 банків, за принципом, відкидання тих банків, що потенційно могли набрати менше 5 оцінок з боку експертів. До того ж експертам в такому випадку довелося оцінити б 228 показників.

Експертною радою обралися інвестиційні компанії. Саме фінансові аналітики є найбільш незаангажованими та професійними в оцінці роботи банків. Якщо хтось не погоджується - пропонуємо назвати інших експертів, що мають більший доступ результатів аудиторської перевірки, фінансових результатів та досвід оцінки перспектив та проблем фінансових установ.

Жодна з опитаних компаній не асоціюється і не має прямих зв'язків з жодним з банків. Так, дійсно, більшість з них співпрацюють з банками по ряду напрямків. Але як продемонстрував досвід, це тільки дозволяло аналітикам більш об'єктивно оцінити якість банку.

Також не всі аналітики оцінили кожен банк. Але це легко зрозуміти, не в кожній компанії працює цілий штат фінансових аналітиків, що спостерігають в щоденному режимі усі банки. Тому деякі компанії обмежилися оцінками, наприклад, 20 банків з 27. Але варто відзначити, що жоден параметр не отримав менше 5 оцінок, а переважна більшість отримала - більше 7 оцінок.

Єдине, в чому були зацікавлені деякі аналітики , так це у високих підсумкових оцінках банків, чиї облігації є в їхніх портфелях. Однак, аналіз оцінок усіх компаній, навіть тих що не працюють напряму з ринком фіксованого доходу, не продемонстрували високого відхилення від середньої.

Щодо розходження в оцінках. Так дійсно, мали місце оцінки одного банку різними експертами, наприклад 3 і 8. Однак, це було більше викликане сприйняттям банківської системи в цілому. Тобто, якщо аналітик оптимістично оцінював банківський сектор України, то його оцінки в середньому коливалися в діапазоні від 4 до 10, якщо негативно - від 1 до 7.

Рейтинг також пройшов тест на рівномірність. Якщо вилучити з рейтингу оцінки будь-яких двох компаній, розташування банків по рейтингу не зазнає більше 2-3 змін.

Середня інтегрована оцінка виводилася як просте середнє арифметичне значення для загальної оцінки банку. Так як не можливо точно підрахувати важливість кожного з показників - вони усі є важливими.

Тому "ЕП" опублікувала всі оцінки. Тобто, для тих, кого не влаштовує підсумковий рейтинг, або хто вважає, що якісь параметри менш важливі, а якісь більш, у тих є всі можливості для перерахунку підсумкового розташування банків. Який, до речі, не буде сильно відрізнятися від запропонованого "ЕП".

Щодо назви статті. "Рейтинг найбільших банків", його можна трактувати по-різному. Але, по суті, стаття містить рейтинг, в якому оцінювалися найбільші українські банки за певним переліком критеріїв.

Про об'єктивність оцінок. Жодна оцінка та рекомендація експерта не є об'єктивною і не може бути такою. Загалом, вважаю неправильною аналізувати оцінки за шкалою "об'єктивності", так як величини - не абсолютні. Важливо визначити наскільки ці оцінки є авторитетними.

Ще раз хочеться повторити для банкірів. Кожна оцінка не є істиною в останній інстанції, бо вона як мінімум не кількісна, а якісна. Вона є думкою фінансових аналітиків України. А авторитетність їх думки кожен може сприймати по-своєму. Але це вже питання іншого рейтингу.

На жаль, усі спроби дискредитувати рейтинг з боку банків, що отримали низькі оцінки свідчить про те, що в них немає аргументацій проти самих оцінок. Адже скільки не змінюй методологію розрахунку, проблемні банки залишаться на останніх позиціях.

"Економічна правда" також може надати слово всім тим, хто аргументовано не погоджується з окремими оцінками, озвученими в рейтингу.