27 квітня у Верховній Раді України за № 4415 зареєстровано проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Він стосується захисту прав суб'єктів підприємницької діяльності і був внесений народним депутатом НУНС Анатолієм Гриценком.

Основною метою законопроекту, відповідно до пояснювальної записки наданої суб'єктом законодавчої ініціативи, є покращення умов здійснення підприємницької діяльності, захист прав підприємців та зменшення рівня корупції в Україні.

Досягнути вказаної мети законодавець планує шляхом внесення змін до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Одразу хочеться зауважити, що законопроект в разі його прийняття здатен суттєво обмежити можливість чиновницьких зловживань в сфері ліцензування, особливо на етапі первинного отримання суб'єктом господарювання ліцензії.

Позитивні ідеї

Досить вдалою видається зміна другої підстави для залишення без розгляду документів поданих на отримання ліцензій. В чинному законі передбачено, що документи можуть бути залишені без розгляду, зокрема якщо вони оформлені з порушенням вимог цієї статті.

Таке формулювання дозволяє чиновникам "зацікавленим" у залишенні заяви без розгляду, досить "творчо" підходити до питання відповідності поданих документів вимогам закону, та знаходити формальні підстави для залишення їх без розгляду.

Законопроектом Гриценка пропонується викласти вищеназвану підставу в такій редакцій: "подані не всі документи, передбачені вимогами цієї статті".

Тобто, вже просто подавши необхідну кількість документів для отримання ліцензії, ліцензіат матиме гарантію, що вони принаймні будуть розглянуті органом ліцензування, що безперечно прискорить процедуру видачі ліцензії, та обмежить можливість зловживань з боку органів ліцензування.

Також ініціатор законопроекту пропонує встановити, що переліки підстав, передбачених чинним Законом для залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, та відмови у видачі ліцензії, є вичерпними (додавши на початку таких переліків слово "лише"), що не дозволить уповноваженим органам відмовляти ліцензіатам з інших, не передбачених законом підстав.

Одразу необхідно зазначити, що такі зміни не матимуть жодних юридичних наслідків, і потреба їх внесення є досить сумнівною. Справа в тому, що відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Чинні норми Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" не містять положень на зразок "і з інших підстав", тому підстави для залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, та відмови у видачі ліцензії, наведені в чинному закону вже є виключними, тобто органи ліцензування відмовляти у видачі ліцензії чи залишати заяву без розгляду, з підстав, не передбачених в чинному законі, і так не мають права.

Важливими з погляду бізнесу є зміни, що передбачають обов'язок органів ліцензування у рішеннях про залишення заяви без розгляду або про відмову у видачі ліцензії зазначати вичерпні підстави для прийняття таких рішень. Такі нововведення можуть бути запобіжником ситуації, коли органи ліцензування декілька разів відмовляють ліцензіату, проте із зовсім різних підстав.

Хоча, для більшої ефективності таких новел, доцільно було б передбачити також норму, яка прямо забороняла б чиновникам повторно залишати заяву про видачу ліцензії без розгляду, або відмовляти у видачі ліцензії з підстав, що мали місце при попередній передачі документів, але не були зазначені органом ліцензування у негативних для ліцензіатів рішеннях.

Найбільш прогресивним нововведенням законопроекту, яке в разі його запровадження зможе суттєво полегшити життя підприємств, діяльність яких підлягає ліцензуванню, є введення в законодавчу практику, крім анулювання, ще і поняття зупинення дії ліцензії.

Підставою для зупинення дії ліцензії має стати акт про встановлення факту неподання ліцензіатом в установлений цим Законом строк повідомлення про зміну тих даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, які згідно статті 10 цього Закону є необхідними для одержання ліцензії.

Сьогодні досить часто виникають ситуації, коли ліцензіати з об'єктивних причин не встигають в строки, передбачені чинним законом, подати відомості про зміни в ліцензійних документах, а після їх пропуску змушені заново проходити процедуру оформлення ліцензії, під час якої не можуть здійснювати ліцензійну діяльність.

Така ситуація призводить до значних негативних наслідків для бізнесу, тому запровадження процедури зупинення дії ліцензії, замість негайного її анулювання, є досить важливим кроком, спрямованим на лібералізацію законодавчого регулювання господарської діяльності.

Не вистачає системності

Проте, порядок зупинення дії ліцензії у вигляді, запропонованому суб'єктом законодавчої ініціативи в коментованому законопроекті, видається не досить вдалим, та потребує значного доопрацювання.

Так із редакції законопроекту, незрозуміло, чи поширюється порядок зупинення ліцензії на випадки, коли виникають підстави, що зумовлюють обов'язкове переоформлення ліцензії - підстави, передбачені статтею 16 чинного Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", яка може викликати різне тлумачення, а відповідно, неоднакове застосування прийнятих змін, органами ліцензування.

На мою думку, враховуючи задекларовану мету законопроекту, слід чітко передбачити, що санкція зупинення дії ліцензії поширюється як на невиконання ліцензіатом обов'язку передбаченого статтею 17 чинного Закону, так і на несвоєчасне  подання документів у випадках обов'язкового переоформлення ліцензії, передбачених статтею 16 Закону.

Також, з огляду на введення інституту зупинення дії ліцензії, необхідно виключити частину десяту статті 16 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", де передбачено, що не переоформлена в установлений строк ліцензія є недійсною, для усунення різночитань моменту, з якого ліцензія припиняє діяти.

Не зовсім вдалим є також визначення в законопроекті терміну, протягом якого ліцензіат може подати до органу ліцензування документи та дані, що їх відсутність стала причиною для зупинення дії ліцензії.

Зокрема, передбачено, що ліцензіат повинен подати вищеназвані документи та дані протягом 20 днів з моменту зупинення дії ліцензії. Проте, для забезпечення максимального захисту інтересів бізнесу, доцільно було встановити початок перебігу такого строку з моменту отримання ліцензіатом рішення уповноваженого органу про зупинення дії ліцензії.

Додатково хочеться зауважити, що даний законопроект - це вже не перша спроба законодавця полегшити життя бізнесу за умов економічної кризи, шляхом запровадження більш ліберальних правил гри у сфері господарської діяльності.

Єдиною проблемою законодавців, котрі безперечно керуються виключно благородною метою, є відсутність системного підходу для досягнення бажаного результату. Тому внесення "точкових" змін в законодавство, що регламентує ведення господарської діяльності, апріорі не може забезпечити запровадження більш прозорих, зрозумілих та простіших правил в гри в сфері ліцензування.

За таких обставин залишається тільки побажати вітчизняним законодавцям системно підійти до вирішення проблеми полегшення ведення бізнесу, та запровадити зміни, котрі всебічно забезпечили б досягнення бажаного результату.