За роки незалежності України природній приріст населення складає "мінус 5 мільйонів 109 тисяч" осіб. З позитивного показника приросту в 30 тисяч осіб у 1990 році лише за п'ять наступних років Україна набрала просто шалений темп скорочення свого населення - 331 тисяч осіб у середньому на рік, який зберігався до 2006 року.

Зниження темпів скорочення населення України в останні два роки не слід вважати стійкою тенденцією, адже влада не є ефективною, а економічна криза може спровокувати подальше зростання загрозливих демографічних тенденцій.

Економічно-активне населення є чинником, який забезпечує функціонування ринкової економіки, має безпосередній вплив на формування доходів державного бюджету.

Тривожні тенденції 

Скорочення загальної чисельності населення, безумовно, відбиватиметься на усіх сферах державного життя, така тенденція, по-перше, буде зменшувати економічні можливості держави, а по-друге, збільшувати соціальне навантаження на бюджет, оскільки, частка пенсіонерів та людей похилого віку в цілому буде швидко зростати.

Скорочення населення є проблемою не тільки для України. Для багатьох країн Європи є характерним перевищення смертності над народжуваністю, але масштаби проблематики відрізняються кардинально.

Наприклад, у період з 2004 по 2050 роки населення Європейського Союзу (ЄС-25), за прогнозними оцінками, скоротиться з 457 мільйонів до 454 мільйонів осіб (на 0,7%). Для України для такого зазначеного періоду цей показник становитиме 15 мільйонів осіб, тобто скорочення на 32,6%.

Чому ж у нас настільки погані справи? І чим вітчизняна влада та суспільство в цілому відрізняються від влади та суспільства у країн-сусідів?

Нажаль, відповіді на такі болючі питання у владних коридорах не знайдеш. Багато хто із чиновників будуть годинами розповідати про мільйони гривень, що витрачено на "ефективні" державні програми, а від яскравих перспектив, змальованих господарем мебльованого кабінету, взагалі все здаватиметься не таким поганим - треба лише потерпіти...

Але може статися так, що терпіти й чекати вже буде нікому. Щорічне скорочення населення в розмірі близько 300 тисяч осіб несе в собі не тільки економічні загрози, це схоже на сценарій зникнення держави з політичної мапи Європи.

Сьогодні в Україні в середньому 10 жінок народжує 10-11 дітей, хоча для простого відтворення населення цей показник треба збільшити у двічі. Окрім цього, статистичні дані свідчать про зростання рівня смертності і особливе занепокоєння викликає висока смертність населення у працездатному віці.

Середня тривалість життя в Україні є також на вкрай низькому рівні: для жінок це 74 роки, а для чоловіків - 63.

В Україні люди похилого віку відчувають страх та невпевненість. Спочатку їх заощадження згоріли на рахунках радянського Ощадбанку, а зараз фінансово-економічна криза та відсутність ефективної реакції на неї з боку влади створюють додаткові проблеми.

Рівень пенсій для звичайної людини, якщо не брати до уваги пенсії для колишніх високо посадовців, ледве забезпечує біологічні потреби, не кажучи про належний життєвий рівень. До цього слід додати загальне подорожчання: плата за проїзд, медичні послуги, ліки.

Влада до цього часу не змогла реформувати пенсійну систему, це збільшує тиск  на працездатне населення, цілком очевидно, що зростатимуть податки на заробітну плату, а попит на робочу силу скорочуватиметься. Подальший можливий сценарій - це збільшення дефіциту бюджету, зростання рівня інфляції, зменшення інвестиційного потенціалу.

Нині питома вага осіб у віці 60 років і старше, в загальній чисельності населення України, становить 21,4% і є однією з найвищих у світі. Подальше збільшення цього показника може відчутно змінити структуру витрат державного бюджету.

Наприклад, за прогнозними розрахунками Європейського Союзу у найближчі 15-20 років витрати бюджету на виплати пенсій збільшаться на 1,3% і складатимуть 11,9% від ВВП (ЄС-25), на охорону здоров'я - збільшення на 1%, питома вага у ВВП - 7,4%. При цьому спостерігатиметься зменшення витрат на допомогу на безробіття та освіту.

Окрім проблем пенсійного забезпечення, слід звернути увагу й на питання допомоги українським родинам при народженні дитини. У цьому напрямі держава більш-менш суттєво почала допомагати лише з 2005 року.

Допомога держави при народженні дитини

Встановлений розмір одноразової допомоги при народженні дитини на 2009 рік поки що залишається таким, як і минулого року, але через різкі курсові коливаннями, що вже тривають майже п'ять місяців і, скоріше за все, триватимуть й надалі, ці кошти будуть значно зменшуватися за своєю купівельною спроможністю.

Результати та звіти

Сьогодні в Україні хвора не тільки влада - про це свідчить рівень корупції - хворим є й суспільство, яке обплутано соціальними та медичними проблемами. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я в Україні смертність від серцево-судинних захворінь становить 43% від загальної чисельності померлих.

Це приблизно в двічі вище ніж у європейських сусідів України, таких як Чехія - 25%, Румунія - 24%, Польща - 22%. Такий високий рівень смертності від серцево-судинних захворювань є результатом способу життя в обіймах сигарет та горілки. Якщо додати сюди смертність від туберкульозу та від зовнішніх причин - автомобільні аварії та самогубства, то і картина стає просто жахливою.

Такі погані демографічні та соціальні показники можливо було б пояснити в разі відсутності з боку держави будь-яких дій чи допомоги, але після оцінки структури державного бюджету за останні п'ять років питань тільки більшає.

Так, за останній рік на діяльність відповідних державних інститутів було виділено більше 27,5 мільярдів гривень. Наприклад, у 2008 році бюджет передбачав на державний санітарно-епідеміологічний нагляд більше 1 мільярду гривень, а на боротьбу з туберкульозом та профілактику і лікування від СНІД 540 мільйонів гривень. А де ж віддача та оцінка зроблених кроків?

Дізнатися про таке дуже важко. Не хоче влада з нами спілкуватися й все тут.

На сайті Міністерства охорони здоров'я, станом на 27 лютого 2009 року, у розділі "Сьогодення" остання інформація має назву: "Доповнення до Плану основних організаційних заходів Міністерства охорони здоров'я України на 2007 рік" - отаке сьогодення у чиновників.

У розділі "звіт про діяльність міністерства" останній документ: "Стан та перспективи розвитку галузі охорони здоров'я Миколаївської області - 2007" оперативні дані в цьому документи за 2006 рік.

Напевно, сума в 5,8 мільярдів гривень, що була передбачена у бюджеті на фінансування діяльності цього міністерства на 2008 рік, є недостатньою для підготовки та оприлюднення звіту на офіційному сайті.

Які новини реформ у сфері праці та соціальної політики, ми можемо дізнатися у відповідній рубриці офіційного сайту Мінпраці, правда - інформація трошки застаріла, бо датована 6 листопада 2007 року.

Міністерство освіти і науки може похвалитися лише звітом за 2007 рік та планом на 2008 рік. У кращому світлі виглядає Міністерство молоді та спорту - і звіт про 2008 рік є, і план роботи на поточний рік є також.

Ці приклади є свідченням загальної проблеми непрозорості влади, хоча згідно українського законодавства звітувати вона зобов'язана.

Бюджетний кодекс чітко встановлює, що інформація про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів підлягає обов'язковій публікації не пізніше 1 березня року, що наступає за звітним. Таку інформацію влада повинна розміщувати: для державного бюджету - в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр", а місцевих бюджетів - у газетах, визначених відповідними радами.

Міністерство фінансів України до 20 березня за участю Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Рахункової палати здійснює публічне представлення звіту про виконання Державного бюджету України за попередній рік у розрізі економічної класифікації видатків. Інформація про час і місце публічного представлення публікується разом із звітом про виконання Державного бюджету України.

Також слід нагадати міністерствам, що головні розпорядники   коштів Державного бюджету України здійснюють публічне представлення звітів про витрачання бюджетних коштів у розрізі економічної класифікації видатків до 15 квітня.

Суспільство не має контролю над владою, воно не знає, які загрози очікують його в найближчі роки. Наслідком такого стану справ є зростання різного роду соціальних і економічних ризиків, а з них, усе ж таки, найстрашнішим - скорочення населення на більш ніж п'ять мільйонів з року отримання незалежності.