Продовження. Початок теми читайте тут.

Prognosis (Прогноз)

Довгострокове прогнозування — справа невдячна. Занадто багато чинників та невизначеності, особливо в країні, що так стрімко змінюється та не має нещодавньої історії стабільного існування. Тому ці роздуми про тенденції варто сприймати радше як один із можливих сценаріїв, а не як прогноз. Майбутнє, хоча багато в чому і детерміноване, все ж таки залежить від активної позиції учасників процесу.

Перша п'ятирічка (2007–2012)

Попит на структурні реформи не сформується

У найближчі п'ять років тяжко сподіватися на початок серйозних реформ.

Середній клас через свою малочисельність не зможе сформувати попит на реформу медицини та освіти, боротьбу з корупцією, судову реформу і т. і. Особливу вагу у політичному житті матимуть ті, хто вважає себе нещасним і бідним, тобто десь 85% населення, тому політичні пріоритети залишатимуться в площині "після нас хоч потоп".

Стратегічні проекти стануть неможливими через скорочення інтервалів між виборами

За сучасного законодавства різноманітні вибори в Україні проводитимуть у 2010-му, 2011-му, 2012-му роках. Варто очікувати, що кожні вибори означатимуть перегляд стратегічних пріоритетів влади та витрат державного бюджету на користь клієнтели партії-переможниці чергових перегонів.

Перша хвиля виборів із 2010-го до 2012 року швидше за все збереже характеристики останніх виборів до Верховної Ради: використання популістських гасел, маніпулювання свідомістю збіднілого населення та відсутність політичної волі для звернення до найгостріших суспільних проблем.

Посилюватиметься державне втручання в економіку і суспільне життя

Хоча українська держава є вкрай неефективною, це не означає, що вона не може наробити шкоди своїми діями. Державна політика продовжуватиме "соціалізуватися", тобто підкуп бідних класів за допомогою подачок із державної скарбниці і надалі буде основним "стратегічним пріоритетом". Виправданим у очах електорату буде також підсилення ролі державного втручання в економіку заради начебто "соціальності" ринкової економіки.

Підготовка до Євро-2012 за умов сучасного бізнес-середовища в Україні буде успішною лише за рахунок посилення державного втручання. Без державного втручання економіка України просто не встигне освоїти обсяги інвестицій, необхідні для проведення чемпіонату.

Чи є запобіжники посиленню ролі держави? Надія на те, що вступ до СОТ обмежить втручання держави в економіку, може виявитися марною. Після вступу держава знову дістане можливість маневру. А саме: якщо держава не буде зачіпати інтересів основних міжнародних гравців, то СОТ навряд чи створюватиме їй перепони. А навіть якщо й чинитиме, то бюрократична машина СОТ може виявитися ще повільнішою, ніж українська державна машина.

Український Левіафан навіть у своїй агонії може завдати нищівних ударів як ринковим механізмам, так і новонародженому громадянському суспільству.

Навіть за наявності політичної волі до реформ на заваді стане корупція

А що, як я помиляюся і консенсусу еліт з приводу необхідності непопулярних заходів досягнуть? Для проведення структурних реформ важлива наявність групи людей, котрі поділяють спільні цінності, мають технології проведення реформ та фінансові ресурси. На жаль, наразі такої групи професіоналів не видно.

Мало того, не можна здійснити успішну реформу системи охорони здоров'я без адміністративної реформи — існує вимога компліментарності реформ. Тобто ці групи професіоналів мають бути присутніми одночасно в різних сферах суспільного життя, мати налагоджену комунікацію та координацію дій. З огляду на сучасне політичне життя, виконання таких умов виглядає занадто фантастичним.

Але уявімо, що є люди, готові до непопулярних, але необхідних заходів, вони мають політичну волю до змін на краще і залучили для цього потрібні фінанси. Тоді на заваді стане корупція.

Наприклад, міністр правильно ідентифікував ціль, розробив механізм перетворень, прийняв слушні рішення, передав ці рішення своїй команді для виконання. Що буде далі? А далі гроші просто не доходитимуть до адресатів, осідаючи в надрах корумпованого державного апарату та споріднених бізнес-структур, які обираються "на підставі тендерів". Тобто - без подолання корупції структурні реформи неможливі або будуть вкрай неефективними, або навіть просто вганятимуть державу в борги.

Підсумки першої п’ятирічки

Отож у найближчі п'ять років можна сподіватися на продовження сьогоднішнього ставлення еліти до найгостріших суспільних проблем. Консенсус еліт, про який зараз так багато говорять, стане консенсусом не із приводу необхідності проведення непопулярних структурних реформ, а з приводу недопущення до влади контр-еліти.

Економічне зростання продовжуватиметься: Євро-2012, позитивні ефекти поверхневих "столипінських" перетворень початку 2000-х забезпечать економічний ріст на рівні 5–6% на рік. Це у разі, якщо не станеться якоїсь світової рецесії, адже пам'ятаймо, що економіка України залишатиметься вкрай вразливою до цінових умов для українського експорту на зовнішніх ринках.

Друга п'ятирічка (2012–2017)

Закінчилося Євро-2012, Україна програла футбольний матч, ціна на газ дорівнює європейській, в Україні обрали новий парламент. Тут можуть початися серйозніші проблеми.

Продовжуватиметься відтік продуктивних сил та приплив мігрантів

Більш-менш здатні до продуктивної праці українці продовжуватимуть від’їжджати за кордон, населення скорочуватиметься. Аби не допустити рецесії, українська робоча сила має поповнюватися мігрантами (100–200 тисяч на рік). Цими мігрантами будуть ті, хто не зміг доїхати до більш привабливих країн.

Погіршуватиметься якість життя середнього та бідного класів: екологія, інфраструктура, медицина, освіта, техногенні катастрофи

Україна почне стикатися із хворобами росту: зависокою концентрацією людей у великих містах, блокуванням транспортного руху в центрах міст, кризовою екологічною ситуацією.

Старіюча інфраструктура, що залишилася у спадок від радянських (а подеколи і царських) часів, починає розсипатися пришвидшеними темпами. Техногенні аварії, погіршення якості житлово-комунальних послуг за їхнього подорожчання, неконкурентна і корумпована освіта для дітей, погане медичне обслуговування — все це буде справляти гнітюче враження на середній клас, штовхаючи його до виїзду за кордон.

Соціальне розшарування стимулюватиме політичну нестабільність

Якщо середній та бідний класи будуть виштовхуватися у зовнішній світ, то еліта на той час уже перебуватиме у "внутрішній еміграції". Еліті доведеться створити паралельний світ із "лікарень майбутнього" для себе, своїх дітей, батьків; зі шкіл та ліцеїв, ресторанів та гелікоптерних маршрутів. Ззовні на цей паралельний світ будуть тиснути відносно бідніші українці та все менш адаптовані до українських реалій мігранти. Але є шанс, що еліта зможе певний час тримати суспільство у стабільному стані за допомогою латино-американських моделей співіснування класів, хоча комфортним такий стан речей навіть для найбагатших українців уже не буде.

Євроінтеграцію отстаточно визнають примарою

Євроінтеграційні плани остаточно будуть визнані хворобливою фантазією. Велика корумпована країна з епідеміями, мігрантами та

Іван Полтавець, економіст

надмірною потребою в інвестиціях у інфраструктуру не може бути привабливою для ЄС. Єдине, що ще привертатиме увагу до України, — атомні станції та транзитний газогін. Безпека цих об'єктів справді хвилюватиме сусідів. Але до 2012 року недостатнє інвестування в ці об'єкти може призвести до їх приватизації, оскільки світова спільнота може переконатися, що українці не дають собі з ними ради.

Exitus (Завершення)

Після 2012 року потреба в структурних реформах стане очевидною, і на них може з'явитися попит. Еліта зіткнеться із загрозою сповільнення економічного зростання та зі зростанням соціальної нестабільності. На жаль, структурні реформи потребуватимуть 5–7 років для того, щоби дати перші позитивні результати. Для їх проведення необхідні непопулярні дії. У 2015–2017 роках почнеться друга хвиля виборів. Чи встигнуть структурні реформи розпочатися у 2012–2015 роках? Чи це знову буде втрачене "вікно можливостей"? Якщо реформи почнуться, то 2012–1017 роки будуть роками значної перебудови суспільства, а це означає, що до наявних проблем додадуться проблеми, пов'язані із соціальними змінами. Якщо ні, то у 2017 році можна очікувати вже не Майдану-2, а радше Жовтневого перевороту-2, з усіма перипетіями 1917 року і його значенням для української державності.

Замість висновків

Багато хто може засмутитися, прочитавши такі роздуми про майбутнє України. Але я вважаю, що тільки реалістична оцінка проблем сьогодення та розуміння критичних загроз може мотивувати українське суспільство до змін та до активних дій. Самозаспокоєння і короткозорість, сподівання на "якось воно буде, бо ніколи не буває так, щоби ніяк не було" лише погіршуватимуть шанси України стати гідною країною для своїх громадян та зайняти достойне місце у світовому співтоваристві.