Про автора

Людмила Вікторівна Ходос – заслужений юрист України, екс-заступник голови Державної податкової адміністрації, з 1999 р. займається виключно питаннями фінансового права.

Не можу мовчати - саме таким чином можу пояснити причину появи цієї статті. За кілька днів Україна отримає ще один шанс змін на краще. Я сподіваюсь, що нова коаліція та уряд зможуть реформувати нашу податкову систему, зробити її більш ефективною та лояльною до платників податків. Про те, що реформи потрібні, говориться як мінімум років вісім. Як мінімум існує три-чотири варіанти Податкових кодексів. В розробці одного з них ( в 2006 році у складі робочої групи Державної податкової я особисто приймала участь), тому напрямок реформ мені не байдужий.

І документ, який розробляла наша група під керівництвом Олександра Кірєєва, і кодекс Миколи Катеринчука, і кодекс, розроблений під керівництвом Миколи Азарова в чомусь схожі, в чомусь відмінні. З авторами можна в чомусь погоджуватися, можна сперечатися. Не допустимо лише одне: вважати, що Податковий кодекс- так би мовити панацея. Від всіх наших проблем. Мовляв, досить його прийняти – податковий тиск зменшиться так би мовити апріорі. "Ми підвищимо прибуткову частину бюджету, не збільшуючи податкового тиску на бізнес, - стверджує один із розробників нового проекту із оточення Миколи Азарова – просто розширимо базу оподаткування за рахунок підприємств, які сьогодні знаходяться в "сірому" секторі економіки"

Який непрофесійний, адміністративний підхід до платників податків, тобто головних людей в державі. За яким таким правом чиновник високого рангу вважає порушниками? І взагалі, що таке "сіре" підприємство ? З точки зору закону, - нагадаю, що я юрист - "сіре" підприємство – це легальне підприємство. Воно діє в правовому полі і мінімізує свої податки шляхом використання неточностей і неузгодженостей в законодавстві. Але воно працює в правовому полі! Тобто примусити "сіре" підприємство додатково оплачувати збільшення бази оподаткування – просто неможливо. Щоб не сказати абсурдно. Це по -перше.

По- друге, можна збільшувати податкове навантаження на платників податків, в тому числі на "сірих". Але такий крок може призвести до зворотнього процесу. Підприємства втечуть в тінь.. І замість невисоких податків не сплачуватимуть жодних, повністю перейдуть на розрахунки в конвертах.

А тепер, як для колишнього податківця, я висловлю взагалі крамольну думку. На мій погляд, не обов’язково писати новий Податковий кодекс, щоб потім ламати навкруг нього списи, проводити через Верховну Раду - процедура це досить трудомістка і не завжди прогнозована.

Значно простіше і важливіше – привести у відповідність до кращих світових стандартів нашу законодавчу податкову базу. Називайте як хочете, уніфікацією, кодифікацією, суті це не змінює. Податкове законодавство України – це крім законів, величезна кількість підзаконних нормативних документів, і, крім того, великий стос листів, роз'яснень контролюючих органів. Не треба бути надто великим фахівцем, щоб переконатися, що не завжди підзаконний нормативний документ узгоджується з законом. А листами іноді не роз'яснюють норму, а прямо підміняють її.

Крім того, є значний пласт судових справ, в яких судові органи своїми рішеннями змінюють законодавство. Наприклад, на підставі висновків акта перевірки про результати позапланової документальної перевірки правильності обчислення та внесення сум податку на додану вартість податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення про завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ на суму понад 24 млн. грн. ТОВ "Х" звернулося до суду з позовом про визнання недійсним певного рішення. Судом першої інстанції позов задоволено. Апеляційний суд залишив постанову без змін.Вищий адміністративний суд України, розглянувши касаційну скаргу податкової інспекції, скасував рішення обох судів.

В своїй ухвалі ВАСУ вказав, що чинним законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав влючення сум до податкового кредиту з ПДВ є спалата цих сум до Державного бюджету України. Тобто, положенням Закону України "Про ПДВ" встановлено прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету сум ПДВ та його відшкодуванням. Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не із факту існування зобов'язань по сплаті такого податку в ціні товару. Судами при вирішенні спору не досліджено чи було здійснено сплату ПДВ контрагентами ТОВ "Х", не досліджено та не надано оцінки доводів податкового органу щодо удаваності угод та безтоварності операцій позивача. Судами попередніх інстанцій передчасно зроблено висновок про те, що ТОВ "Х" правомірно відніс кошти до податкового кредиту.

Виникає питання, чи вивчають суди податкове законодавство? Кому вигідні такі рішення і таке судочинство?

Я відповідально стверджую: можна реформувати податкову систему і без нового Податкового кодексу. Головне, привести у відповідність одне до одного податкові закони та підзаконні акти. .

Скажу більше: більшість відомих мені проектів Податкового кодексу плавно перебрали на себе всі недоліки нинішньої системи, бо чиновники майже без змін переписували їх із одного документу до іншого. Разом із помилками. В тому числі орфографічними.

Я взагалі вважаю, що податкові закони потрібно писати "зсередини". Ніхто краще ніж податковий інспектор не знає, як краще виписати ту чи іншу норму податкового закону. Яка б влаштовувала всіх: давала бюджету необхідні надходження, і не була надто обтяжливою для платника податку. Це з практичної точки зору. А з теоритичної – необхідність залучення теоретиків. Науковців, які займаються виключно питаннями податків і можуть здійснити порівняльний аналіз податкових систем та адміністрування податків. Навіщо вигадувати "велосипед". Пращури говорили, що мудрі люди вчаться на чужих помилках.

Це можливо. І не надто складно.

Важливою умовою ефективності податкової системи є відповідна законодавча база. Вона є нестабільною, поширена практика внесення змін після ухвалення чергового бюджету. Податкове законодавство повинно бути несуперечливим, простим та зрозумілим! Підтримувати не конкретні підприємства, а підприємництво; створити для всіх однакові умови роботи; податки повинні бути низькими, але сплачуватися всіма!

По-перше, слід вирішити питання з податковими пільгами. Їх існує велика кількість. Втрата стимулів до ефективної діяльності тими суб'єктами господарювання, що отримують податкові пільги, з одного боку, і поповнення рядів підприємств, які працюють в "тіньовому" секторі економіки тими суб'єктами, які своєчасно та в повному обсязі сплачують податки, з іншого, - це ті наслідки, до яких призводить надмірне та необґрунтоване надання податкових пільг. Вихід із ситуації, на мій погляд, в наступному – податкові пільги повинні бути цільовими, обмеженими у часі, а їх надання необхідно супроводжувати жорстким моніторингом!

По –друге, слід зменшити обсяг оподаткування фонду заробітної плати. Зменшення податкових ставок сприятиме тому, що офіційна заробітна плата буде виводитися з тіні, в кінцевому варіанті загальний обсяг надходжень до казни зросте. Взагалі, було б ідеально покласти відповідальність за сплату пенсійного внеску не на бухгалтерію підприємства, де працює людина, а на самого працюючого, який самостійно міг би вирішувати, яку сума майбутньої пенсії його влаштує.

Крім того, я однозначно виступаю за єдиний соціальний внесок, який буде суттєво меншим.

По - третє, назріли реформи в самій структурі податкової служби. Саме Мінфін формуючи проект бюджету має постійно тримати руку на пульсі податкової системи. А податкові органи не повинні займатися не притаманними речами. Податківець – це державний службовець, який допомагає платнику податків, а не створює зайві проблеми. До речі, ще в 2005 році Віктор Ющенко серед економічних пріоритетів називав реформування податкової служби, і про ухвалення Податкового кодексу, зниження податкового тиску шляхом зменшення ставки податку на додану вартість, введення єдиного соціального податку тощо. Хочеться сподіватися, що нарешті буде вибудоване співвідношення законодавчих норм. Що нарешті фахівці розберуться в величезному масиві законодавчих норм і підзаконних актів.

Я, до речі, противник податкової міліції, в тому вигляді, в якому вона існує зараз. Я багатьох з цього підрозділу знаю, чисто по людськи кожен із них особисто мені дуже симпатичні. Але навіщо Державній податковій інспекції цей структурний підрозділ ? Для залякування платників податків? Для того, щоб відкривати справи про несплату податків. А потім тихо їх закривати ? Навіть вітчизняна податкова статистика досить часто є переліком того, скільки кримінальних справ порушено. До речі, хотілося б почути, а скільки з цих справ доведено до логічного кінця, скільки людей засуджено чи виправдано, скільки повернуто до бюджету коштів.

Працівник податкової служби – це "біліий комірець". Вони проводять перевірки, вони спілкуються з платниками. Можна подискутувати на предмет того, щоб в стуктурі податкової працювали цивільні фахівці-аналітики з правами слідчих, з вичерпними правами та обов"язками. Силовий блок, на мою думку, потрібен, але не в податковій службі, а в Міністерстві фінансів. Деякі країни Європи і СНД мають такі підрозділи (фінансову розвідку, фінансову поліцію тощо).

Свого часу я вивчала досвід організації податкової служби в Німеччині. Мене вразило, як платники податків спілкуються зі своїми інспекторами. Перевіряючи декларації, вони спільно знаходять помилки, спільно їх виправляють. І жодному з податкових інспекторів не прийде в голову порушити справу за несплату податку, щоб потім продати її, тобто закрити за хабар. В тій же Німеччині перевіряючі інспектори не розглядають силові варіанти вибивання податків. Навіть якщо виникають складнощі, то на допомогу приходить поліція. Тому й корупція у них інша.

Крім проекту Податкового кодексу є ще одна фішка, про яку останнім часом знову заговорили: так звана "податкова амністія". Чиновники, близькі до Миколи Азарова, стверджували, що мовляв, податкова амністія проводиться ніби "не для того, щоб наповнити казну", а "щоб дати шанс кожному бажаючому перейти на чесні фінансові стосунки з державою і почати свій легальний бізнес з чистого аркуша".

Я вважаю, що це красива гра слів. Що мається на увазі? Що десять років тому хтось відмив кілька мільйонів, купив дачу на Кіпрі, і тепер раптом "усвідомив" свою вину і хоче сплатити податок. Виникає питання: а що буде потім? Чи не зацікавиться гіпотетичним власником кіпрської дачі фінансовий моніторинг.

По-друге, прибутки у нас декларують лише державні службовці, або ж ті, хто працює на кількох роботах (останніх дуже мало). Тобто порушникові пропонують "добровільно здатися", та ще й заплатити за це не маленьку суму. І хто гарантує, що така явка з повинною буде останньою, і більше ніхто, від криміналітету до податкового інспектора не посміє потурбувати "амністованого", не використає цю інформацію, наприклад, в ході виборчої кампанії.

Якщо ж мова не про державного чиновника, а про бізнесмена, то тому варто пояснити, хто і на яких підставах хоче дізнатись, скільки у нього грошей?

Не знаю, кому може бути вигідна така податкова амністія. Може олігархам? Але хто гарантує, що вони задекларують все?

Людмила Ходос

При цьому слід зазначити, що на сьогоднішній день декларації фізичних осіб не зберігаються більше трьох років! Дійсно, закон зворотньої сили не має. Так чому ставиться під сумнів дохід людиниІ п"ять, вісім років тому?

Якщо ми говоримо про те, що багаті повинні платити податок на статки, то існують інші механізми як поділитись з бідними. Є податок на нерухомість, на майно. Можливо, це було б правильно. Наприклад, розумні межі житлової площі, в якій людина мешкає, оплачуються певним чином. Все що більше того, тобто надлишок, може обкладатись податком. Те ж можна сказати і про власників кількох десятків машин, дач тощо. У нас взагалі дивовижна країна: 85% населення, згідно статистики, називають себе бідними, і лише 15% можуть з ними ділитися.

А якщо йти по шляху податкової амністії, то ледве не біля кожного платника податку в такому разі потрібно буде поставити податкового міліціонера.

І насамкінець. Я спробувала висловитися коротко, можливо, щось важливе упустила. Можливо, хтось має цікаві пропозиції, приклади чи цікаву судову практику, але не хоче говорити про це в ДПАУ тощо. Можливо, хтось має власні напрацювання і не знайшов порозуміння з законодавцями. Для таких випадків я публікую свою електронну адресу (hodosl@deltaplace.com) і буду рада, якщо мої знання та зусилля будуть корисними в справі реформування податкової системи. Спільними зусиллями ми можемо зробити дуже багато. Навіть останні вибори засвідчили, що результат залежить не від великого капіталу, не від політиків, а лише від нас.