Статистика свідчить: 44.5% усього доходу громадянина країни приходить із зарплатні, а 43.7% із соціальних виплат. При цьому лише 9% - це прибутки від бізнесової діяльності і майже 3% - від власності, мабуть у вигляді дивідендів з акцій, рента тощо. Цифри, що оприлюднені на сайті НБУ, хоч і стосуються трьох перших місяців 2007 року, але дуже подібні за пропорцією з попередніми роками.

Це вражає. Адже за нормального стану речей соціальної допомоги потребують лише ті, хто фізично не може заробити собі на прожиття.

Якщо нова країна вже 16 років продовжує утримувати умови, що вимагають доповнювати половину прибутку громадянина соціальною допомогою, - це або показник абсолютної нездатності керівництва країни створити умови для ефективного використання людських ресурсів, або політичне рішення залишити стан речей таким, до якого населення країни звикло з совєцьких часів.

Цілком можливо, що велика частина отримувачів соціальних виплат їх зовсім не потребує, або потребує у значно меншій мірі, ніж пропонується державою. Тому будь-які рішення, що зменшать розмір таких виплат, є політично небезпечними для влади, і хоч будуть правильними для економічного здоров’я країни, але призведуть до втрати популярності в електорату.

Про те, що соціалка є способом купити голоси, свідчать офіційні цифри безробіття.

Цифри блискучі - лише 2.8% працездатного населення без роботи. Цей показник значно кращий, ніж в США і тим більше – в розвинених країнах Західної Європи. При цьому, як звітує Нацбанк, "Розмір середньомісячної заробітної плати у березні 2007 року в 2.3 рази перевищив прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб, і становив 1230 грн".

Звідки потреба таких високих соціальних виплат?

Дивимось демографію країни, бо припускаємо, що вона погана, і більшість країни немічні, старі люди.

Цифри з Держкомстату України щодо очікуваної тривалості життя українців.

Вони знов-таки вражають, бо показують, наскільки українці безвідповідально ставляться до свого здоров'я. Особливо українські чоловіки. Українські чоловіки настільки активно і систематично вкорочують собі вік, що, очікується, проживуть майже на 12 років менше, ніж жінки. В розвинених країнах цей показник 3-4 роки.

Дефіцитна на поживні речовини дієта, безмірне надуживання алкоголю, куріння призводить до наступних цифр – смерть від захворювання кровоносної системи постійно зростає від початкової статистики 1990 року в 332,9 тис. до 480,8 тис в 2006 р.

Нарікати на владу, на ситуацію в країні тут безглуздо. Це стан речей зветься особистий lifestyle. Точніше, байдужість до здоров'я серед чоловіків настільки масова, що переростає в явний суспільний феномен.

Але, якщо половина населення (чоловіча) помирає точно в момент виходу на пенсію, то незрозуміло, кому призначається соціальна допомога.

Повернемося знов до доходів населення, але в розрізі їх витрат.

За три роки зарплата зросла в 2.2 рази, а соціальні виплати в 2.4 рази. Зріст соціальних виплат був вищим, ніж зріст платні. Це ще більше вражає. Українці з кожним роком щораз більше наближаються до комунізму.

Адже в Україні немає галопуючої інфляції. При зростанні заробітної платні люди потребують менше соціальної допомоги. Це нонсенс, що зріст соціальної допомоги протягом трьох років перевищив зріст платні.

Переглянемо також статті витрат українського бюджету. Знову, на жаль, лише за три місяці, хоч з інших публікацій співвідношення статей є подібне.

Як і варто сподіватися, соціальний захист населення є головною статтею витрат українського уряду, і лише на третьому місці – охорона здоров'я.

Тепер порівняємо зі статтею витрат в бюджеті штату Каліфорнія.

Як бачимо, Термінатор акцентує головну увагу на освіті. Середня і вища фінансуються практично 42% усіх витрат бюджету.

А тоді вже те, що можна доволі неточно описати, як соціалка – майже 27%, бо в цифру входить і охорона здоров'я. Якби цифру української охорони здоров'я додати до української соціалки, то державні витрати були б вражаючі.

Що далі?

Економіка України не може довго утримувати такий стан речей. Уряд, замість того аби сліпо витрачати гроші на соціалку, має створити програми вишколу і програми заохочення працедавців створювати нові робочі місця, частково їх фінансуючи, або даючи податкові полегшення для тих, хто такі місця створить.

Одночасно мусить бути відтермінований пенсійний вік принаймні на 2-3 роки з тим, аби залишити право працювати для бажаючих.

Держава не може підтримувати бездіяльність високою соціалкою, бо не може бути у суспільстві така велика кількість людей, що не може працювати.

Це політичне питання, якого жоден український політик з боягузтва навіть не торкається. Але не можна ховати голову в пісок, залишаючи цю проблему навіть без спроб вирішення.

Щоб зменшити тіньову економіку, яка явно спотворює усі наведені банкові цифри, уряд має зменшити підприємствам податки і збільшити особисті податки. Тим самим корпоративні витрати на зарплату стануть більшою статтею витрат, ніж усе решта, і тим самим стимулом припинити зарплати в конвертах.

Ось як це відображено в структурі надходження в бюджет Каліфорнії – особисті податки займають майже 45% надходжень у бюджет, а корпоративні податки лише 8.5%.

Зміна структури оподаткування дозволить вивести зарплати громадян з тіні, і вони стануть джерелом податкових надходжень. А для того, щоб заохотити громадян виявляти свої доходи, уряд має створити програму особистих майбутніх пенсій. Заощадження на фондах якої мусять бути захищені від податку.

Пенсійні фонди мусять мати відповідну структуру інвестиційних портфелів, "настроєну" на менший ризик і сприйнятливий прибуток. Для уникнення шахрайства, нагляд за роботою таких фондів має бути з багатьох сторін, включаючи самостворені громадські організації.

Такий підхід дозволить при зростанні зарплати відкладати щораз більшу суму у захищений від податку фонд, тобто, стимулюватиме громадян виходити з тіні у своїх економічних транзакціях і максимально відкривати свої доходи, щоб мати можливість законним шляхом більшу їх кількість відкладати у фонд.

Але, все це знов-таки залежить від політичної волі і сміливості сказати, що за наявної соціальної системи українці не зможуть довго й успішно функціонувати.

Якщо громадяни України сприйматимуть державу, як дійну корову, вимагаючи від неї забезпечення свого життя, це унеможливить стимул економічного розвитку.

Юрко Матіс

В цьому контексті стає більш зрозумілою ненависть до українських олігархів. Вважається, що якби краще притиснути українських олігархів, то відповідно українська держава матиме більше коштів на соціальні витрати. Мовляв, їхні мільярди та на соціалку – от тоді б щасливо зажили.

Питання створення діючої юридичної системи, що заохотила б олігархів тримати гроші не в офшорних зонах, а у власній країні, не ставиться. Чи хоча б ефективне їх використання для стимуляції економіки, що відбилося б зростанням зарплат.

Соціалка, якщо має політичне забарвлення, втрачає свій головний зміст – захистити дуже невелику групу населення, що фізично не може себе утримувати. Вона має бути захистом в абсолютно безвихідній ситуації – інвалідність людини, старість.

Цей постулат є стержнем усіх правих партій на Заході. Другим постулатом є утворення максимально сприятливих умов для заохочення розвитку бізнесу. Український правий рух на відміну від лівих має користуватися цифрами, що показують, як бездарно організовані соціальні програми руйнують людський інстинкт відповідальності за самого себе, потребу самореалізуватися без покладання на державу.

Здоровий глузд має нарешті взяти гору в Україні.