Едуард Рубін

На щастя, інформаційні технології - одна з найбільш успішних галузей України. Щорічні темпи зростання - 30-40% навіть в період світової кризи, і це, безумовно, вражає.

Ця країна хороша для інвестицій. Вона має ліберальну податкову систему і жорстоко, аж до розстрілу, переслідує корупціонерів. Чимало значить і політична стабільність.

У Силіконовій долині працює багато програмістів-українців, і почувають вони себе там упевнено. Це потенціал, на який міг би опертися і наш уряд. Намагатися ж побудувати в Україні локальні технопарки - заняття безперспективне.

Збереглася і надто висока адміністративна складова. Так, перелік учасників експерименту повинен затверджувати уряд, що не додасть процесу прозорості.

Можна один раз, посиливши податковий тиск, отримати короткочасний ефект. Але потім цей ефект розтане, як дим. І збирання податків буде нагадувати криву дельта-функції, яку в студентські часи ми жартома описували так: ні фіга, до фіга, ні фіга.

Син смикає глибоко зануреного у комп'ютер тата-програміста і кілька разів ставить одне і те ж питання: "Чому сонце встає на сході, а сідає на заході?". Той, не відриваючись, запитує: "Ти нічого не чіпав?". "Ні". "І не чіпай. Нехай працює".

Неймовірно, але факт: більш-менш виразною презентацією України для туристів займається іноземне комерційне підприємство, а державний інтерес не представлений жодним ресурсом з доменом першого рівня.

Якщо ми хочемо забезпечити конкурентоспроможність України, створити робочі місця і додаткові умови для самозайнятості населення, нам необхідно розгортати мережу середньої технічної освіти.

Нас чекає прихід компаній з ЄС та США, які забезпечать ринок замовленнями на аутсорсинг. З ним простіше: виникли ризики в одній країні - переніс замовлення в іншу.

В умовах світової кризи вітчизняний ринок IT-розробок може зміцнити свою конкурентоспроможність.